Чи можна «об’їстися» до смерті?

Чи можна вмістити в себе стільки їжі, що помреш? Ми звикли жартувати про проблеми американців з переїданням, але що в цьому поганого? Адже ніхто не вмирав від того, що з’їв три Біг Мака. Люди вмирали швидше від того, що їдять три Біг Мака двічі в тиждень протягом тридцяти років. Але кожен з нас опинявся в ситуації, коли після трьох порцій салату, курочки, картопельки, хлібця, ковбаски, майонезика, рибки, ще … «ось цей десертик» вже ніяк не влазив. А вліз би?

Gizmodo опитав професійних лікарів, які серйозно стурбовані проблемами переїдання і регулярно у своїй практиці стикаються з лопнутими шлунками.

Головний лікар Джон О. Кларк, Медична школа Стенфордського університету:

«Закормити себе до смерті вкрай складно, але в теорії можливо. Здається, що шлунки лопаються часто, але в дійсності це рідкісна подія – шлунок набагато міцніше будь-якого іншого сегмента кишечника і здатний розширюватися. Він прекрасно справляється з великими прийомами їжі, але якщо ви занадто сильно розтягнете шлунок, він викличе блювоту. Тому, хоча випадки розриву шлунка дійсно бували, переїдання до такої міри трапляються надзвичайно рідко, тому, що шлунок швидко розширюється і просто встигає вийти з-під критичного тиску їжі. Шлунок звичайної людини розширюється приблизно на літр після будь-якого прийому їжі, але він здатний розширюватися і далі. Люди, які можуть з’їсти п’ятдесят-шістдесят хот-догів, зазвичай мають вкрай здатний до розширення шлунки і що вражає, вони фактично сповільнюють спорожнення шлунка. Поки не зовсім зрозуміло, чому так. Можливо, повільне випорожнення шлунка в деякій мірі усуває голод, тому вони можуть продовжувати їсти. У таких ситуаціях, незважаючи на масивну кількість їжі, яку вони поглинають, ні у кого з них ніколи не бувало розриву шлунка.

Куди частіше з’яразу, але з синдромом Бурхаве – бачив.

Є ще варіант, не звляється блювота від переїдання. Є, наприклад, синдром Бурхаве, при якому від блювоти і сильних рухів стравоходу можна отримати розрив стравоходу. За свою кар’єру я не бачив розриву шлунка жодного овсім схожий на розрив – розрив Маллорі-Вейсса, коли на гастроезофагеальному стику розривається стравохід. Він може призводити до значних кровотеч, хоча і не до таких, щоб людина помирала на місці від кровотечі. Але якщо це сталося далеко від медичної допомоги, теоретично від цього можна і померти.

У теорії, якби ви переїли чогось з високим вмістом металу або мінералу, від якого може бути передозування, у вас будуть проблеми. Особисто я такого на практиці не бачив, але друг розповідав мені, що хтось з’їв величезну кількість омарів – кілограма три – і потрапив до лікарні з отруєнням йодом. Але вам довелося б з’їсти реально багато продуктів з високим вмістом ртуті або йоду або ще чого-небудь, що зазвичай є у невеликій кількості».

Головний лікар Барбара Юнг з Університету штату Іллінойс:

«На довгій дистанції – звичайно: ви зможете нагодувати себе до смерті. Зростання ожиріння серед населення розвинених країн – очевидна ознака. Високий рівень смертності у нас в США пов’язують з ожирінням безпосередньо, або від ускладнень, викликаних ожирінням, або від супутніх проблем – серцево-судинних захворювань, раку і так далі.

Якщо люди стурбовані тим, щоб не померти від святкового бенкету: ви повинні розуміти, що тіло хоче жити, тому воно скаже, коли вже вистачить і коли більше вже не можна нічого їсти. Далеко не всі зможуть пересилити себе і продовжити, тому що це важко.

Від переїдання можна було б померти, якби температура їжі була занадто низькою і ви б просто отримали переохолодження поглинувши велику кількість холодного. Або якщо ви з’їли набагато більше, ніж вміщує шлунок. Їжа відправляється в шлунок, проходячи через кишечник, і якщо шлунок забитий, їй залишається тільки рухатися нагору, тобто в зворотному напрямку. Ускладнення, викликані блювотою, можуть включати задуху (коли їжа потрапляє в дихальні шляхи) або кровотечу, пов’язану з розривом стравоходу. Але таке трапляється дуже рідко, тому що тіло саме себе регулює і не хоче переїдати».

Мерлін Батлер, професор психіатрії, біхевіорістики та педіатрії в Медичному центрі Канзаського університету:

«Нагодувати себе до смерті – це феномен, який ми спостерігаємо на прикладі синдрому Прадера-Віллі, який є найбільш поширеною відомою причиною хворобливого ожиріння у людей. Це рідкісне захворювання – по всьому світу близько 400 000 чоловік на нього страждають.

Особи з синдромом Прадера-Віллі проходять через два основних клінічних етапи. Перший етап – нездатність нормально розвиватися: вони народжуються дуже слабкими, зі зниженою активністю плода. Вони також гіпотоніки.

Триває це кілька місяців, до року, можливо довше, а потім у них починає рости апетит. Зростає він екстремально – розвивається гіперфазія. Тіло швидко жиріє. У їжу йде все, що потрапляє під руку, поки людина не засне або у нього не лопне шлунок. Розрив шлунка – поширена причина смерті при синдромі Прадера-Віллі. Це основна особливість.

Часто їх поміщають в контрольоване середовище з суворою дієтою, щоб у них не було доступу до їжі і шлунки ставали меншими. І тоді може статися таке, що вони переїдять, а їх шлунок буде схожий на зморщений чорнослив: вони переїдають, а шлунок лопається.

Вони знають, що переїдають, тому що їх обмежували в їжі, але продовжують їсти і не відчувають насичення. Мозок говорить: «я голодний, я голодний, я голодний», але не говорить: «я сповнений, я не можу більше їсти». Пацієнти з Прадера-Віллі також нездатні рвати. Бувало навіть таке, що діти з Прадера-Віллі могли вистрибнути у вікно, почувши гудок фургона з морозивом. Вони навіть можуть їсти те, що в їжу непридатне. Це може бути дуже небезпечно для життя».

Категорії: Статті